Академічна прокрастинація.

Прокрастинація – це феномен, що включає в себе поведінкові, емоційні і когнітивні компоненти, тісно пов'язаний з мотиваційною сферою особистості. Академічна прокрастинація є однією з головних проблем юнацького віку. Вона передбачає затримку виконання навчальних завдань і пов'язана з несформованістю навчальних навичок, неорганізованістю, забудькуватістю і загальної поведінкової ригідністю.

         Другий період юності (студентство) збігається з навчанням у ЗВО. Підготовка до іспиту в ніч перед здачею, відкладання на потім важливих рішень, здача курсової роботи в останній момент – все це властиво юнацькому віку, так як здатність до довільності і свідомої регуляції своєї поведінки розвинена у молодих людей не в повній мірі. Наслідками наявності прокрастинації є стрес, відчуття провини, втрата продуктивності,невдоволення навколишніх через невиконання зобов'язань. Прагнучи завершити справу вобмежений проміжок часу, людина відчуває емоційний і фізичний стрес. Нервова напруга,постійне недосипання, зловживання кофеїном, енергетичними напоями – усе це може матинеприємні наслідки для організму. Крім того, прокрастинація є підставою для виникненняпочуття провини за незроблену роботу, відсутність самореалізації, втрату можливостей тощо і єнаслідком поганого самоконтролю.

         Результатом такої поведінки в більшості випадків стає зниження успішності та результативності навчання. У процесі навчання у юнаків виробляються навички і вміння організаційної роботи, формується система роботи з вироблення професійно значущих якостей особистості. Вища освіта має великий вплив на психіку юнаків і розвиток його особистості. За час навчання у ЗВО, при наявності сприятливих умов у здобувачів вищої освіти відбувається формування навчальних навичок і здатність до довільності і свідомої регуляції своєї поведінки.

Прокрастинація це своєрідна емоційна реакція особистості на планові або необхідні справи, схильність людини до відкладання своїх справ «на потім», «на завтра», «на майбутнє». Вона виражається у її прагненні не починати будь-які справи, не приймати рішення. 

Існує щоденна (побутова), у прийнятті рішень, невротична, компульсивна, академічна прокрастинація. Серед фундаментальних типів прокрастинації, дослідники виділяють розслаблену (тимчасову) і напружену (хронічну). Здійснений теоретичний аналіз причин прокрастинації дозволив об’єднати їх у чотири групи: психологічні, соціально-психологічні, педагогічні та психо-фізіологічні. 

До психологічних чинників віднесені: 

– відсутність мотивації загалом і до навчання зокрема; порушення вольової сфери; стрес; 

– різні види страху (перед майбутнім, успіху, невдачі); 

– перфекціонізм; 

– невміння організовувати себе і свій час, вибудовувати ієрархію цілей і цінностей, планувати свою діяльність, розставляти пріоритети; 

– зайва самовпевненість; лінощі; безпорадність; 

– нехтування власними інтересами; підвищений рівень особистісної тривожності; низька самооцінка; 

– слабкість характеру; 

– недостатня готовність до виконання справи; неправильні переконання або прагнення до збільшення рівня напруги. 

Соціально-психологічні причини – недостатність безпосередньої комунікації з оточенням та надлишок віртуальної; 

– зовнішні відволікаючі фактори; 

– опір зовнішньому контролю або особистий спротив, непокора зовнішньому оточенню; 

– нелюбима робота, нудна і неприємна справа, якою потрібно займатися; 

– авторитарність батьків; 

– соціальні та сімейні проблеми. 

Педагогічною причиною прокрастинації студентів є недостатність керівництва та консультацій з боку викладачів. 

Психо-фізіологічні причини – стан здоров’я; 

– хвороби; 

– втома; 

– темперамент; 

– нейротизм; 

– імпульсивність; 

– низький життєвий тонус. 

Своєчасна психопрофілактика і психокорекція (за необхідності) прокрастинації здобувачів вищої освіти дозволить запобігти зниженню рівня їх навчальної успішності, розвитку особистісних і професійних якостей. І в свою чергу сприятиме майбутньому фахівцеві бути конкурентоспроможним на своїй професійній ниві.

У науковій роботі вирішено важливу науково-практичну проблему дослідження прокрастинації, чинників, що її обумовлюють та розроблено рекомендації для подолання цієї проблеми

Прокрастинація – це постійне добровільне відкладання важливих справ, яке супроводжується відчуттям дискомфорту та негативними емоційними переживаннями і призводить до виснаження, тривожності, стресу, перевтоми, внутрішньособистісного конфлікту, погіршення взаємодії з іншими тощо.

Найбільш гостро проблема прокрастинації постає у навчальному середовищі, де постійно потрібна інтелектуальна напруга, посилена самоорганізація та планування діяльності.Серед найбільш значних чинників прокрастинації можна відзначити мотивацію, тривожність, здатність до самоуправління, перфекціонізм.Наслідками наявності прокрастинації є стрес, відчуття провини, втрата продуктивності, невдоволення навколишніх через невиконання зобов'язань.

У роботі визначеноетапи дослідження прокрастинації та чинників, що її викликають, а саме: аналіз наукової літератури з обраної теми, формулювання і обґрунтування проблеми, постановка мети і завдання дослідження,чинників, що її викликають.

         Постійне добровільне відкладання важливих справ, яке супроводжується відчуттям дискомфорту та негативними емоційними переживаннями призводить до виснаження, тривожності, стресу, перевтоми, внутрішньоособистісного конфлікту, погіршення взаємодії з іншими тощо.     Для того, щоб подолати проблему «відкладання на потім» необхідно застосовувативідомі технології самоменеджменту, такі як: система управління часом Франкліна Б., матриця пріоритетів Ейзенхауера Д., часовий принцип Парето В., система АБВ-аналізу, метод Альпи. Важливо також окрім прийомів тайм-менеджменту розвивати інші навички та вміння, таких як, сила воли, вміння концентруватися, мотивація, здатність до самоуправління, та інші.

Найважливішою умовою подолання прокрастинації, є визнання цієї проблеми. Зазвичай усвідомлення, що проблема прокрастинації присутня у вашому професійному і повсякденному житті, приходить занадто пізно, тому краще попередити цю проблему, тобто: планувати свій час, та справи; зосередитися на власному фізичному здоров’ї, не відкладати важкі завдання, робити їх вчасно. У такому випадку проблема виникнення прокрастинації може бути зведена до мінімуму.

Автор наукової стати: Анна Ландик 
Академ
ічна прокрастинація. Феномен прокрастинації в навчально-виховному процесі: шляхи подолання »